Закрити
Кілька сучасних віршів про кохання
06 Липня 2006, 00:00 , Переглядів: 14808
FacebookTwitterLivejournal
Кілька сучасних віршів про кохання Кілька сучасних віршів про кохання

Здавалось би, світ з його темпами, технологіями і політкоректністю дійшов до того, що при слові "кохання" згадується або сльозлива голлівудська мелодрама, або якесь збочення з претензією на витончене мистецтво. Але ні, люди не розучилися любити, а поети – писати хороші вірші про кохання.

Вашій увазі пропонується 5 модерних текстів. Вибір авторів і творів – максимально суб’єктивний, але, сподіваюся, вони припадуть вам до вподоби.

Кохаймося, бо ми того варті!

ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ

Дует

До нічного пейзажу тулився невиспаний вітер.
Між землею і небом – висячі плантації квітів…
У червоних кульбабах електроосвітлення вулиць
дві самітні тендітні душі – рука в руку – вгорнулись.
Між землею і небом ходили поет і блудниця.
Був на ньому позичений фрак, а на ній – з реп’яхами спідниця.
І такі вони бачили сни, що зірки були заздрі,
і були вони досить смішні, але й, кажуть, прекрасні. Їх невтолене так і боліло невтоленим –
у безлюдні піски повтікати б їм степом оголеним.
Але це було щастям: у ночі туманні та хмарні
заблукати у місті, де квітнуть осінні ліхтарні,
і довіку ходити удвох по висячій плантації,
де кульбаби горять і наспівані сни повертаються…  

ГРИЦЬКО ЧУБАЙ

Коли до губ твоїх лишається півподиху

Коли до губ твоїх лишається півкроку -
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко. Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
Той шепіт мою душу синьо крає.
І забуваю я, що вмію дихати,
І що ходити вмію забуваюю.
А чорний птах повік твоїх здіймається
І впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
Півподиху у горлі застряває. Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко,
Але до губ твоїх лишається півподиху,
До губ твоїх лишається півкроку.   ОКСАНА ЗАБУЖКО * * *
"Коханий!" — я пишу це слово навпрошки,
Навскіс через листок, і так, немов уперше:
Уперше — на віку, і вперше — на віки
Учвал через рядки летить високий вершник!
Це слово — з задихань, з притислих-к-грудям рук,
Це слово вище слів: за ним — вже тільки стогін!..
"Коханий" — видихай, чи: тонко цвьохнув лук,
Пустивши в ціль стрілу із простору пустого.
І тільки ніжний черк — і отерп по душі:
Тривкіше всіх присяг, легке, як дух без тіла,
Це слово (о, замри!) — переступом межі,
Й нічого вже не бійсь, якщо — переступила…

ОЛЕКСАНДР ІРВАНЕЦЬ

 Мій хрест

Сьогодні вечір, а вона – з ними.
Сьогодні вітер – а я сам знову.
Оце – мій хрест. Зніміть його з мене.
Оце – мій хрест. Зніміть мене з нього.

Оце – мій хрест. Я ніс його довго.
Зустрів її і кинув під ноги.
"Оце, - кажу, - такі мої дрова.
Ти розпали мені вогню з нього".

Вона сказала: – В мене є фрески.
У мене храми є, а на них – шпилі.
Якби маленький, золотий хрестик.
Якби на шию, а не на спину. Тепер прийшли і кажуть: "Прощайся".

Центуріони стали, як влиті.
Візьміть маленьке золоте щастя.
Лишіть велике кам’яне лихо!... Хрестоносіння, кажуть, це догма,
І час новий мене змете, змеле.
Оце – мій хрест. Я ніс його довго.
Змініть мене.
Зніміть його з мене.  

ЛІНА КОСТЕНКО

***

Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і скамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю.

PS: Далі буде....

Обговорення (4)
monach 06 Липня 2006, 17:04
класна збірка .... а від пісні на слова Чубая й досі отримую величезне задоволення
BenGun 06 Липня 2006, 17:12
як звучить :roll
Bj dance 06 Грудня 2009, 02:01
найкраща у Ліни Костенко :roll
Nai4ykS 18 Березня 2010, 21:25
Один Чубай написав, а другий - заспівав. Вірш прекрасний, а у пісні він ще кращим стає!!!
Видалити Відміна
Забанити Відміна