Закрити
Іван Підкова
09 Липня 2012, 23:59 , Переглядів: 12141
FacebookTwitterLivejournal
Іван Підкова Фото: http://vpu-nov-stud.ho.ua Іван Підкова

Іван Підкова (? — 1578) — за походженням молдаванин був запорозьким козаком. Вів боротьбу проти Османської імперії. За рішенням польського сейму та наказом польського короля Стефана Баторія (який хотів догодити турецькому султанові) був засуджений у Львові до страти...

Про морські експедиції козаків Шевченко читав у численних історичних і літературно-художніх творах — у "Истории русов", і "Истории Малой России" (М.,1822) Д.Бантиша-Каменськогоі др.

У тих творах Шевченко почерпнув і колоритний портрет І. Підкови: "...ростом великий, сложения крепкого, славный того времени силач, одною рукою ломавший надвоє подкову и для сего прозванный Подковою..."

Іван Підкова

І

Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли пановати.
Пановали, добували
І славу, і волю;
Минулося — осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає.

Було колись — в Україні
Лихо танцьовало,
Журба в шинку мед-горілку
Поставцем кружала.
Було колись добре жити
На тій Україні...
А згадаймо! Може, серце
Хоч трохи спочине.

II

Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє.
Синє море звірюкою
То стогне, то виє.
Дніпра гирло затопило.
"Ануте, хлоп’ята,
На байдаки! Море грає —
Ходім погуляти!"
Висипали запорожці —
Лиман човни вкрили.
"Грай же, море!" — заспівали,
Запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті гори:
Ні землі, ні неба.
Серце мліє, а козакам
Того тілько й треба.
Пливуть собі та співають;
Рибалка літає...
А попереду отаман
Веде, куди знає.
Похожає вздовж байдака,
Гасне люлька в роті;
Поглядає сюди-туди —
Де-то буть роботі?
Закрутивши чорні уси,
За ухо чуприну,
Підняв шапку — човни стали.
"Нехай ворог гине!
Не в Синопу, отамани,
Панове молодці,
А у Царград, до султана,
Поїдемо в гості!"
"Добре, батьку отамане!" —
Кругом заревіло.
"Спасибі вам!"
Надів шапку.
Знову закипіло
Синє море; вздовж байдака
Знову похожає
Пан отаман та на хвилю
Мовчки поглядає.

Т.Г. Шевченко

Джерело: http://vpu-nov-stud.ho.ua
Видалити Відміна
Забанити Відміна