Закрити
Анастасія Лукач, учениця 4-А класу ЗОШ № 5 м. Ужгород
09 Лютого 2009, 00:00 , Переглядів: 3618
FacebookTwitterLivejournal

Я - звичайна школярка. Полюбляю веселі дитячі забави, різні витівки. А ще - мріяти про далекі подорожі, уявляти себе на місці героїв улюблених книг, складати вірші і писати усілякі історії. Найкраще місце для цього - мої рідні гори і ліси. Вірші розказують про мене все, бо пишу я про все, що бачу, що відчуваю.

Мені подобається легкий характер Незнайки, вірш-загадку про якого я склала. Я теж співаю незнаючи нот, і малюю, незнаючи правил. Але сказати, що нічого не знаю - не можна. Як-не-як, я відмінниця, книжок багато прочитала, стала переможницею ІІІ етапу VІІІ Всеукраїнського конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика. Проте перемогла тільки в 3-у класі, а в 4-у не зуміла здобути призового місця навіть на ІІ етапі. Але ж я таки веселу вдачу маю! Хай і інші діти походять в переможцях. А мені потрібно більше працювати над собою. Жаль лише за тим, що вірші легко складаються тільки під час підготовки до конкурсів.

Дуже хочу бути маліжанкою. Спілкуватися з іншими дітьми, вчитися працювати над словом, привчати до роботи свою ліниву музу.

Колись я написала про те, що родиною для мене є вся Україна - від Луганська до Карпат. А нещодавно я випадково познайомилася з людьми із Донецька. Ми листуємось, вони відносяться до мене, як до рідної.

Отак я і живу: з надією на Бога і мріями про розквіт моєї України, в якій у мене всюди буде родина!

МОЇЙ МАМІ

Я просила осінь:
Поки я маленька,
Не приходь у гості
До моєї неньки.
Хай побуде мати
В лагідному літі,
Де ясніють зорі
Й ніжно пахнуть квіти.
Та холодна осінь
Стиха хихотіла
Візерунки зморшок
Малювала вміло.
Я просила осінь,
Я благала: "Досить!"
Не мети матусі
Сивину на коси.
А вона сміялась
І своє робила.
Ще й журбою плечі
Щедро їй укрила.
Я руками буду
Виправляти зморшки
І волосся сиве
Фарбувати в жовте.
Та не маю сили
Знять журбу важкеньку.
Я ж іще дитина,
Я іще маленька…

МОЯ ВЧИТЕЛЬКА

Я вранці легко прокидаюсь
І в школу з радістю іду.
Щоб чимскоріш її побачить:
Любиму вчительку мою.
Тремтіли трохи мої пальці.
Коли в святковому вбранні
Прийшла до школи рано-вранці
З троянд букетом у руці.
Та в класі вчителька зустріла.
І десь знайшла такі слова,
Що заспокоїлась, зігрілась
Не тільки я, вся дітвора.
Така вона - спокійна, мила,
Привітна, лагідна до всіх.
І дуже, дуже терпелива,
Хоч часом, і з останніх сил.
Буває, так рука напише,
Неначе півень походив.
Вона не крикне, тільки мовить:
"Мене ти, друже, засмутив".
Цікаві всі її уроки.
В країну знань і міркувань
Вони ведуть нас крок за кроком,
Й добру навчають, без вагань.
Я вранці легко прокидаюсь
І в школу радісно біжу,
Бо хочу чим скоріш побачить
Любиму вчительку мою.

 

 

ЗИМОВА КАЗКА

Замела хурделиця
Стежечку до саду.
Вже під стару яблуню
Мріяти не сяду.
Та скликає в гості
Всіх до себе гірка.
І скриплять санчата
На морозі дзвінко!

***
Тихо-тихо, біло-біло
Сипав сніг.
Він замів усі дороги,
Наш поріг.
Хутко-хутко, рано-вранці
До лопат.
Насипати треба гірку
Для санчат.
І тепер лунає сміх
Аж до зорі.
Це ж канікули зимові,
На дворі!

***
На зеленії ялинки
Прилетіли дві сніжинки.
І сказали: "В мами й тата
Там, у небі, нас багато.
Як підемо у танок,
Забіліє ваш лісок
Заметем поля і гори -
Стане все, як біле море.
Наша мама - сива хмара.
Все укрити наказала.
А мороз - колючий тато.
Прийде холодом кувати.
Крижані поробить квіти.
Сон міцний навіє вітам.
Зажене людей до хати
Буде їм носи щипати.
Засміялися ялинки:
"Ви, прегарнії сніжинки,
Не баріться, завітайте.
Нас до свята прикрашайте!
Вже давно про сніг довкола
Мріє ліс і мріє поле.
У казкові срібні шати
Все давно пора вбирати.
Хай мороз малює квіт.
Підрум'янить щічки дітям.
Щоб на святі у ялинки
Всі були, немов картинки.
Хай з гори летять санчата.
Підіймають сніг лапатий.
Хай видзвонюють ставки
І співають ковзани.
Хай радіє дітвора,
Бо на вулиці ж - зима!

Візьму я мапу України.
Де не гляну - скрізь родина.
Від Луганська до Карпат
Вся велика Україна -
Це і є моя родина.

***
На конкурсі мене питали:
„Нам про родину розкажи".
А я не знала, що казати, -
Бо нас лиш двоє: я і мати.
Та не хотіла, щоб жаліли,
Й придумала прості рядки
Про милу серцю Україну,
Що і є моя родина.

Обговорення (1)
malig 08 Квітня 2010, 19:37
Дорога АНАСТАСІЙКО!
Вітаю тебе із першим місцем на Міжнародному конкурсі "Зимова казка", що відбувався у Катеринобурзі (Росія). Напевно, ти уже отримала Диплом. Вітаю!
Запрошую до участі у наступному Міжнародному фестивалі юних поетів і прозаїків, митців фото і малюнку, авторської пісні і сценічного виконання "Рекітське сузір'я", який відбуватиметься 7-10 липня ц.р. у мальовничому Міжгір'ї. Заглядуй на наш сайт: www.malig.com.ua
Видалити Відміна
Забанити Відміна